Що приховують листи з Нідерландів та СРСР, конфісковані групі болеславецьких підлітків?

Коли наприкінці 60-х молоді поляки відкривали, що нав'язуваний їм з дитинства комунізм забирає у них свободу, кілька болеславців створили фан-клуб, який налякав червону владу.

250-lecie istnienia US Army (fot. Bolec.Info)

В другій половині шістдесятих років XX століття молоде покоління, народжене і виховане вже після Другої світової війни, яке знало про неї лише з оповідей, відчуло, як дме йому вітер у вітрила. Підлітки та студенти з Польщі, незважаючи на те, що все своє життя провели вже за залізною завісою, знали, що відбувається на Заході, де їхні однолітки протестували проти війни у В'єтнамі, боролися за ліберальні свободи у Франції, а в Америці часто створювали контроверсійні, хіппі-комуні. У Польщі тоді стало дуже популярним слухати західну, молодіжну музику, що викликало занепокоєння комуністичних властей, які шукали в цьому політичні акценти. 

Тому не дивно, що в середині 1967 року команда підлітків з Болеславця та Влодзиц Великих вирішила, що хоче заснувати групу, яка могла б здобувати і передавати далі новинки про молодіжну музику, копіювати фотографії популярних виконавців, а перш за все записувати і розсилати далі магнітні стрічки з актуальними хітами. Вони підійшли до цього амбітно, бо не хотіли створювати якусь маленьку, приватну групу знайомих, а заснували формальне товариство з досить довгою назвою Дискусійний Фан Клуб Молодіжної Музики "Контроверсії і Контрасти". Його головою став Вальтер Желязний, молодий працівник Болеславецьких Заводів Каменю Будівельного (BZKB), який тоді проживав на вул. Карпецкій. Заступником голови фанклубу став Пйотр Узібло, формальній Раді Клубу головував Януш Нєнартовіч, за фінанси фанклубу відповідав Єжи Копісто з Влодзиц Великих, а секретарем стала Аліція Павласк.

Схожі клуби дискусійні, зразок яких був взятий із Заходу, виникали по всій Польщі, а цей болеславецький досить швидко здобув велику популярність.

Формально фанклуб діяв при BZKB, тобто на вже нечинному "Пісковиці" на вул. Модловій. Незважаючи на те, що дирекція заводу дозволила підліткам користуватися своєю світлицею, там лише збирали документацію клубу, бо працівники заводу не пускали туди осіб, які не були працевлаштовані. Члени фанклубу зустрічалися, отже, у своїх квартирах, ведучи в них жваві дискусії і швидко залучаючи до своєї групи нових членів. Щоб брати участь у цих дискусіях, потрібно було виконати, перш за все, дві прості умови - потрібно було мати закінчені 15 років і сплачувати членські внески. Крім того, як читаємо в регламенті фанклубу...

Членом клубу має бути особа, яка має великий обсяг знань щодо сфери нашої діяльності, добрий організатор, і має сприймати наш клуб як хобі, а не обов'язок.

Контроверсії та Контрасти за головні цілі ставили собі розширення власної платівки та касетотеки, розробка постійних списків хітів, випуск маленького щомісячника з новинами про молодіжну музику та організація мистецьких заходів. Самі писали про це так:

D.F.C.M.M. "Контроверсії та Контрасти" пропагує амбітних виконавців: Bob Dylan, Jimi Hendrix, Alan Price Set, Spencer Davis тощо... з польських виконавців: Ева Демарчик, Скалдови, Чеслав Німен, Матей Свєнціцький, Джембле, В. Млинарський тощо... Бореться з комерційними виконавцями-плагіаторами дешевосентиментальної молодіжної музики, наприклад, таких як: HENRYK FABIAN, JACEK LECH, TONI KECZER, Kasia Sobczyk тощо...

Щоб здобути прихильність дорослих, на свої перші дискусії фан-клуб запросив також, зокрема, директора BZKB, заступника командира повітової Міліції Охорони Громадського Порядку та голови Комітету Батьківського при болеславецькому ліцеї. Щоб заявити про себе на рівні країни, швидко налагодив також контакти з іншими фан-клубами, які діяли в інших містах, такими як The Beatles Fan Club у Катовицях. Удалось, бо Контроверсії та Контрасти почали отримувати листи з таких місць, як хоч би Клічків, Легниця, Łódź, Трембки Нові біля Плонська, Варшава, Бендзин, Накло над Нотецью, Свебодзін, Іновроцлав, а навіть Амстердам, Рига, Сніжне на Донбасі та Ніжин біля Чернігова. 

Останні три міста з цього списку були тоді під пануванням Радянського Союзу (Сніжне з 2014 року знаходиться під російською окупацією), а факт, що інформація про болеславецький фан-клуб дійшла аж на Донбас, багато говорить про розголос, який він здобув у молодіжному середовищі. 23 листопада 1968 року короткий лист до молодих Болеславців надіслав Олександр Бікаченко зі Сніжного, просячи не лише про платівку Чеслава Німена, але й про інформацію про молодих виконавців з Болеславця та взагалі з усієї Польщі. Три місяці пізніше до фан-клубу надійшов ще один лист з радянської України, цього разу написаний не російською, а польською:

Дорогі друзі! Пишу вам українець Жданов Олександр. Мені 19 років, я працюю професійно. Мешкаю в Ніжині біля Києва. Я великий шанувальник молодіжної музики - обожнюю біг-біт, а особливо R&B. Дуже хотів би налагодити з вами листування та бути заочним членом вашого DFCMM. 

Цікавий лист до фан-клубу надійшов також з латвійської Риги - його автор, пишучи невпевненим російським, просив від імені свого брата надіслати з Польщі кілька платівок, зазначаючи, щоб відповідь надіслали на кілька адресóв, бо радянська цензура разпечатує листи - відкриває листи. Ця кореспонденція з молодими хлопцями, чиї країни ще до їх народження силою перетворили на радянські "республіки", показує великі надії, які вони пов'язували з фан-клубом з Польщі, яка хоча й була комуністичною, не була частиною СРСР. Польща та західна незалежна музика були для них як короткий подих свободи, а платівки та касети, що надходили хоча б з Болеславця і взагалі з Польщі, потім копіювалися і циркулювали по багатьох регіонах радянської імперії. 

Для фан-клубу з Болеславця символом свободи був, у свою чергу, Захід, і хоча ніхто з його членів не знав англійської, їм вдалося налагодити контакт з фан-клубом в Амстердамі, отримавши від нього фотографію Джимі Хендрікса та інформацію про новий голландський гурт Bobby Green Selection. Проте більшість листів надходила до Болеславця з інших польських міст, і ось фрагменти кількох з них:

Свебодзін. 12.IV.,68 р. Я написав до вас, тому що дуже хотів би отримати всі відомості та фотографії цих гуртів. Мене дуже цікавлять експериментальні гурти та ті, що впроваджують у свої твори нові звучання (...) Майже всі провідні гурти шукають нових шляхів у своїй музиці, і тому експериментальні та контроверсійні гурти мають великі шанси бути прийнятими молоддю та стати їхніми фаворитами.

Я займаюся молодіжними гуртами. Збираю їхні фотографії та пісні. З цієї причини маю, можливо, трохи настирливе прохання. Хотіла б отримати фотографії популяризованих вашим клубом гуртів, а саме гурту Alan Price Set, Dancer Daris Club та Jimi Hendrix Experience (...) Передаю багато привітань для всього вашого клубу - підлітка з Жирардува.

Бендзин 25 IV 1968 р. Привіт!!! На початку мого листа я хотіла б дізнатися, чи можу я з вами писати. Я хотіла б дізнатися, чи ваш клуб має фотографії S.Adamo (...) тому що мені дуже важливі ці фотографії. І ще я дуже просила б надіслати мені ці фотографії та пісню "Побажання" Кліффа Річарда. Прошу врахувати моє прохання. Дуже прошу.

Після подій березня 1968 року влада посилила репресії щодо незалежних молодіжних організацій, а болеславецький фан-клуб опинився під прицілом Служби Безпеки. Есбеки визнали, що організація має політичний характер, оскільки пропагує "західний стиль життя", тому наказали повітовим властям її призупинення та ліквідації. Вже 8 травня фан-клуб було призупинено, а його голова змушений був здати повітовим чиновникам всю його документацію, що містилася всього в двох папках. Обидві ці папки потрапили до Вроцлава, де було прийнято рішення, що клуб має бути розпущений. 

29 червня 1968 року повітовий Відділ внутрішніх справ у Болеславці офіційно це зробив, ліквідувавши  Контроверсії та Контрасти. Не змогли довести, що фан-клуб своєю діяльністю якимось чином порушував закон, звернулися до процедурних питань - влада оцінила, що оскільки двоє з трьох засновників асоціації не досягли 18 років, їх ініціативу необхідно "обов'язково" розпустити.

Так і сталося, але - що в цій історії є великим парадоксом - ліквідація фан-клубу могла дозволити зберегти листи, адресовані йому, а отже, задокументувати його коротку, але тривалу діяльність. Усі листи, які були забезпечені комуністами в травні 1968 року, були збережені в Президії Повітової Ради Народної в Болеславці, де вони зберігалися багато наступних років, а сьогодні знаходяться в архіві цієї інституції, що зберігається в болеславецькому Державному архіві. 

Джерела:

• Державний архів у Вроцлаві, Відділ у Болеславці, Президія Повітової Ради Народної в Болеславці, сигн. 907.
• J. Hrycak, Україна. Вирватися з минулого, Краків 2023.
• Не тільки "Пророк". Хіпі у Варшаві на межі шістдесятих і сімдесятих років XX ст. [в:] Соціальні околиці Варшави в роках 1945-1989, ред. P. Pleskot, Варшава 2018.