Свідок трьох повеней і сталінізму переходить в історію

Вже кілька днів триває розбирання залізобетонного мосту на вулиці Згожелецькій, збудованого кілька років після закінчення Другої світової війни. Які ще історії він приховує?

Rozbiórka starego mostu przy ul. Zgorzeleckiej (fot. Dariusz Gołębiewski)

Хоча зносять міст на вулиці Згожелецькій, який існував майже весь повоєнний період і мав ключове значення для розвитку Болеславця, він ніколи не отримав своєї видатної назви - багато років він просто був містом на Згожелецькій. Те, як важливим він був,  всі ми відчули  15 вересня 2024 року, коли він був закритий на кілька днів через повінь, тому варто згадати кілька слів про його історію. 

Міст на Згожелецькій з'явився на своєму місці не випадково - Бобр тут досить мілкий, і люди переправляються через нього  принаймні з часів середньовіччя. Переправа повинна була існувати  принаймні з 1270 року, коли на місці сучасного монастиря сестер адораторок  діяв вже конвент ордену  хрестоносців з червоною зіркою, які  придбали - що знаходиться на другому березі річки - костел  в Болеславицях (Tillendorf) і їм потрібно було якось до нього дістатися.

Наступні мости, побудовані тут, мали однак безумовно надлокальне  значення, адже лежали на славному торговому шляху  Via Regia, що з'єднував  німецьку імперію  з Вроцлавом, Краковом, а навіть Києвом. Вони руйнувалися під час війн і повеней, при цьому одним з найдраматичніших моментів був 1563 рік, коли з 25 січня протягом восьми днів безперервно йшли проливні дощі, а в червні місто вразили дві великі повені. 

У травні 1813 року через дерев'яний міст на Бобрі в цьому районі в паніці евакуювалися пруссько-російські війська, що відступали на схід під натиском армії  Наполеона Бонапарта. Імператор французів тоді повертався на Сілезію після того, як кілька місяців тому покидав це місце через той самий міст, рятуючись під фальшивим ім'ям після програної війни в Росії. Тікаючи тепер від нього, пруссаки підпалили міст, щоб сповільнити наступ ворога, однак французи встигли загасити пожежу вчасно і перейшли на інший берег Бобра без великих труднощів.

Переправа, врятована ними, повинна була бути особливо міцною, адже витримала також інтенсивні серпневі бої за місто. Якби цього ще було недостатньо, коли французи врешті-решт були витіснені, міст витримав не лише сильний  обстріл, який втікаючі солдати Наполеона вели в його бік, але навіть раптову повінь, яка вимусила лише його тимчасове закриття для возів і гармат. 

 Дерев'яний міст на Бобрі, збудований після величезної повені в липні 1897 року (фот. fotopolska.eu)

Дерев'яний міст на Бобрі - можливо, той самий, який не знищили французи - був зірваний під час повені в липні 1897 року, коли велика вода затопила значну частину міста і дійшла аж до перехрестя сучасних вулиць Згожелецької та Малої. Після проходження хвилі він був, звичайно, відновлений, з'явився навіть на кількох листівках початку XX століття під назвою Schwarze Brucke (Чорний Міст), але дерев'яні автомобільні мости вже відходили в минуле. 

 Бетонний міст над Бобром, тридцяті роки XX століття (фот. fotopolska.eu)

Коли в серпні 1920 року польська армія зупинила більшовицький похід вглиб Європи, над Бобром якраз закінчувалося будівництво нового, бетонного мосту, який урочисто відкрили півтора місяця пізніше - 1 жовтня 1920 року. Збудований під керівництвом повітового радника будівництва Спохна, знаходився лише за кілька десятків метрів на північ від місця, де зараз зносять його післявоєнного наступника. Збудований в межах національної дороги 115 (за Нисою Лужецькою ця дорога існує до сьогодні), він мав обслуговувати поступово зростаючий автомобільний рух, а в разі війни - яка, зрештою, сталася в 1939 році - обслуговувати військові перевезення Вермахту. 

На початку 1945 року через міст проходили чергові колони біженців, які втікали від наступаючої Червоної Армії, аж поки вранці 11 лютого німці не підірвали його, зробивши те саме з трьома прольотами сусіднього віадуку. Досить швидко там збудували тимчасовий, дерев'яний переправу, особливо що відновлення вимагав також міст на вулиці Мостовій, а обидва береги Бобру мусили бути обов'язково з'єднані. 

 Пк. Генрик Вавжинкович на фоні мосту на Бобрі, 1948 рік (фот. з публікації "Болеславець. Набросок монографії міста", виданої в 2001 році під редакцією Т. Бугая та К. Матвійовського)

Міст на Згоржелецкій мав величезне стратегічне значення, і дерев'яний міст не міг там існувати безкінечно, тому швидко розпочали будівництво нової, залізобетонної переправи. Не відомо, коли саме розпочалася будівництво, але напевно вона була вже досить просунута в 1948 році, бо ми маємо документуючу це фотографію. Невідомі нам сьогодні планувальники мудро зсунули його на кілька метрів, дозволивши тим самим визначити новий маршрут державної дороги, що обходить будинки на західному березі річки, в тому числі нинішній пансіонат Антоніна. До 1973 року залізобетонний міст перетинав кордон Болеславця з Болеславицями, він був частиною обох цих населених пунктів. 

Міст на Згоржелецкій поступово набував все більшого значення, бо з роками автомобільний транспорт все більше здобував популярність (на шкоду залізниці), а й після 1970 року все більше поляків могли дозволити собі власні автомобілі. Коли в 1989 році впав в Польщі комунізм, а наша країна почала складну інтеграцію з країнами Заходу, дорога, що проходила через міст, державна дорога 94, ще більше здобула значення як транзитна дорога - особливо перед відкриттям ділянки автомагістралі A4 з Кривої до Згоржелця. У сімдесяті роки та в липні 1997 року міст також був німим свідком двох повеней.

Незабаром після вступу Польщі до Європейського Союзу в Болеславці почали піднімати питання необхідної перебудови всього транспортного потоку в цьому регіоні, бо збудований в сталінські часи міст у подальшій перспективі починав бути просто непрохідним. У 2014 році витрати на будівництво нового мосту оцінювалися в Ратуші на 60 мільйонів злотих, а через два роки Генеральна дирекція національних доріг і автомагістралей повідомила, що перебудова може відбутися навіть у 2019-2020 роках. Річ ясна, нічого з цього не вийшло, а дозвіл на будівництво воєвода нижньосілезький видано лише наприкінці 2022 року. Договір на будівництво двох нових мостів і знесення старого підписано в лютому 2024 року, і тоді фактично інвестиція розпочалася.

 Підтоплення з червня 2013 року.

 Міст на Бобрі в червні 2013 року.

В міжчасі в околицях старого мосту багато що відбувалося. На початку червня 2013 року мешканці міста могли з нього спостерігати за підвищеними водами Бобра, які підтопили найближчий парк. Руйнування, на щастя, не виявилися серйозними, і завдяки цьому вже через рік було відкрито Боброву Стежку, що проходить також під цікавим нам мостом. Переправа служила нам протягом усього періоду пандемії, однак 31 травня 2020 року один з водіїв, що проїжджав там,  втратив контроль над автомобілем і в'їхав у бар'єри.

 Вид з мосту на Бобра 15 вересня 2024 р., незадовго до його закриття
 Заблокований в'їзд на міст, 15.09.2024 р.
 Піковий рівень води, 16.09.2024 р.

Коли розпочалося будівництво нового мосту, знову прийшла велика вода. У неділю 15 вересня через старий міст евакуювалися мешканці Забобжа, про потенційну загрозу їх повідомили лише після затоплення Бобром Єленої Гури. На частині для пішоходів почали збиратися глядачі, однак на щастя о 17 годині було вирішено закрити міст, що вимагали вже міркування безпеки. Води ставало більше - 16 вересня затопило весь прохід під мостом - а весь рух перенаправили на міст при Мостовій, який в кінцевому підсумку також довелося тимчасово закрити. 

Напір води, що дивно, витримав масивний кран, встановлений біля будівництва нового мосту. Спочатку GDDKiA стверджувала, що ризик його падіння на старий міст спричинив його закриття, однак версія змінилася, коли 26 вересня зняли останні обмеження на проїзд через міст. Для мене особисто цей кран, що витримує напір зростаючої на очах повеневої хвилі, був певним символом тих подій і того, як у ті дні ми боролися з шаленою стихією - його демонтували лише за тиждень до публікації цього тексту. 

Сьогодні старий, повоєнний міст на Згоржелецькій зникає, щоб звільнити місце новому, який візуально має його нагадувати. Обидва нові мости, безумовно, спростять проїзд через Бобр у цій місцевості, варто однак мати на увазі історію їх попередників - особливо що переправа, яка сьогодні зникає з карти, служила нам усім протягом майже всього періоду після прибуття сюди польських поселенців. 

Джерела:

• Болеславець. Нарис монографії міста, ред. Т. Бугая, К. Матвійовського, Вроцлав-Болеславець 2001.
• Г. Крістіані, Життя в німецькому, шлезькому містечку Бунцлау, Зігбург 1973.
• А. Шиллер, З історії будівництва Бунцлау, Бунцлау бд.
• Е. Верніке, Хроніка міста Бунцлау з найдавніших часів до сьогодення, Бунцлау 1884.
• Публікації прес-служби порталу Bolec.Info, згадані в тексті.